Софійський собор у Києві – всесвітньо відома пам'ятка архітектури та мистецтва першої половини XI століття. Головний храм Київської Русі зводився в епоху найвищого соціально-економічного та культурного піднесення та могутності держави як центр великого кам'яного ансамблю «міста Ярослава». Стародавні графіті на стінах Софії містять дати, що переконують про її існування вже у другому десятилітті XI століття. Її заснував князь Володимир Великий (1015), а завершив його син Ярослав Мудрий (1054). Близько двох століть собор був головною церквою Русі та місцем поховання великих київських князів.
Церква Святої Софії Премудрості Божої - найстаріший київський храм із тих, що збереглися. За тисячу років він зазнав розграбування, але ніколи не був зруйнований. Внаслідок капітальних ремонтно-реставраційних робіт в епоху гетьмана Івана Мазепи (рубіж XVII-XVIII століть) зовні собор набув того виду, який у своїх основних рисах зберігся до наших днів. Над стародавніми одноярусними відкритими галереями надбудували другий поверх, галереї перетворили на закриті приміщення, в яких влаштували бічні вівтарі. Над собором звели 6 нових куполів, і їх стало 19. Фасади побілили, а куполи позолотили. Золоті грушоподібні грановані куполи, фронтони та ліплення фасадів надали собору рис українського бароко. Особливо пишно декорували відновлений з руїн західний фасад храму з центральним порталом. Над середньою частиною зведений високий ліплений фронтон, який передав центральному входу урочистості.
Усередині зберігся найповніший у світі ансамбль оригінальних мозаїк (260 кв.м) та фресок (3000 кв.м) першої половини XI століття та значні фрагменти стінопису XVII-XVIII століть.
Загальний вигляд з південно-східного кута
Куполи Софії Київської. Вид з Софійської площі
Апсиди собору. Відкрита стародавня кладка
Собор збудований у візантійській техніці змішаної кладки з рядів каменю і плінфи, що чергуються, покладених на рожевому вапняно-цемяночному розчині
Один з ймовірних варіантів первісного виду храму
Інтер'єр Софійського собору. Головна апсида та іконостас
Палітра мозаїк Софії Київської налічує 177 відтінків: синього – 21, зеленого – 34, червоно-рожевого-19, золотого – 25 та ін. До речі, сучасні майстри, використовуючи методи того часу, не в змозі виготовити таку різноманітність кольорів мозаїки.
Богоматір Оранта – символ вічного Києва, символ Софії Київської. Її образ завжди вважали заступним і чудотворним. Кияни вірять, що поки що стоїть у Софії Оранта - стоятиме і Київ.
Христос Вседержитель. Мозаїка головного бані
Іконостас Святої Софії. XVIII ст.
Іконостас. Фрагмент царських воріт
Храмова ікона Святої Софії-Премудрості Божої (святкування – 21 вересня)
Мозаїка. Апостол Марк
Мозаїка. Архангел Гавриїл. Частина ікони Благовіщення
Мозаїка. Богоматір. Частина ікони Благовіщення
Фрески храма
Архістратиг Михайло. Фреска вівтаря Свято-Михайлівського
Фреска. Послання апостолів на проповідь
Графіті Софії Київської. Повідомлення про смерть Ярослава Мудрого
Автограф принцеси Анни Ярославни – дочки князя Ярослава Мудрого
Мраморный саркофаг князя Ярослава Мудрого
