Будинок №8 на Андріївському узвозі — яскравий приклад приватного житла середніх прошарків населення. Є пам’яткою архітектури (охоронний номер 288).
Історія
З 1857 року у садибі містився дім розпусти, який утримувала Віра Генюкова. Заклад був відомий у місті та мав неабиякий попит. Після розпоряджень київської влади про переселення закладу з Андріївського узвозу, Генюкова вела довгі судові тяжби за право залишити бордель у будинку.
Зрештою у 1881 році садибу придбав подільський ювелір Василь Чернявський. Замість дерев’яних споруд новий господар звів кам'яні — на ділянці розмістився комплекс з двох житлових будинків 1885 та 1902 років, що виходять на червону лінію забудови вулиці, та службових флігелів. З тогочасного опису відомо, що на поверхах було по шість кімнат, по одній парадній і по одній кухні. Чернявський реконструював й господарські споруди у дворі, додавши великий сарай та каретну. Горища використовувалися для зберігання сіна та сушіння білизни, сарай — для дров, «льодова» і кам'яна споруда для ювелірних робіт, де порядкував господар і його помічники.
У 1905 році тут винаймав житло етнограф і хоровий диригент Олександр Кошиць. За радянських часів будинок було розділено на квартири-комуналки.
Архітектура
В архітектурно-художньому відношенні цінність становить двоповерховий цегляний будинок у стилі неоренесанс, що прилягає до будинку №10. Вигідне розташування на рельєфі київських гір, пластика об'єктів і комплектація внутрішнього двору, а також фасад житлового будинку доповнювалися наявністю джерельної води. Будинок і його інтер'єр збереглися до нашого часу.
Будівля у плані прямокутна, з парадним і чорним входами та арковим проїздом на подвір'я. Головний фасад асиметричний, має шість вікон. Крайні віконні прорізи над вхідними дверима та над проїздом об'єднані вертикальними лопатками з різними за рисунком фронтонами. Аркові вікна верхнього поверху оформлені ліпним орнаментом, де переважає мотив пальмет. У нішах фронтонів — стилізовані герби. Декоративне оздоблення фасаду доповнюють ковані геометричного рисунка ґрати парапету (кін. XIX ст.) і нової брами (1986-87 рр.).
Театр «Колесо»
У 1988 році, після розселення мешканців, приміщення передали у власність новоствореного театру «Колесо», який відтоді очолює незмінний худкерівник Ірина Кліщевська. Як відомо, перші театри в Києві були домашніми, їхня атмосфера мала свої переваги — затишок оселі та щирість спілкування. Театр має три сценічні майданчики — Основна зала на 70 місць, Камінна зала та Сцена у кафе. За понад тридцятирічну історію існування театр взяв участь у великій кількості фестивалів, побувавши зі своїми спектаклями в різних країнах світу — Англії, США, Румунії, Франції, Польщі, Болгарії, Туреччині та ін. Нині у цокольній частині знаходиться кафе театру, а сходами, якими підіймаються глядачі до основної зали, колись користувалися лише мешканці верхнього поверху. На горищі розміщено костюмерний склад.
За матеріалами pamyatky.kiev.ua та uk.wikipedia.org
