Олександр Білецький (1884–1961) – академік та учений-літературознавець. Ще будучи студентом, заявив про себе, показавши свої дослідницькі здібності у галузі філології. З 1912 року друкує низку публікацій. У 1923-1924 роках у кількох вітчизняних виданнях виходять роботи Олександра Білецького, переважно рецензії. Паралельно Олександр Іванович присвячує себе театру. Веде викладацьку діяльність у театральному інституті, школах та студіях та організовує перший український дитячий театр у Харкові. Білецький безперервно вів наукову діяльність, особливо активно після того, як почав працювати в Науково-дослідному інституті ім. Т. Шевченка. Очолював Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Напрямками діяльності О. Білецького були: перекладна література періоду XI-XIII ст., зародження драматичної літератури в Україні, російська література на рубежі XVII та XVIII стт., творчість О. Пушкіна, дожовтнева укр. література, творчість письменників ХІХ – поч. XX стт., та інші. Низку статей він присвятив розгляду української літератури в контексті розвитку світової літератури.
Бронзова меморіальна дошка Олександру Білецькому з невеликим погруддям встановлена на фасаді будинку, де письменник жив і працював у 1956-61 роках. Відкрито у 1973 році.
Автори: скульптор О. Скобліков, архітектор А. Ігнащенко.
Адреса: вулиця Микільсько-Ботанічна, 14/7.
