Пам'ятник князю Володимиру на Володимирській гірці – другий за віком монумент Києва та одна з його найвідоміших пам'яток.
Володимир Великий (950-1015) – великий князь Київський, син київського князя Святослава Ігоровича, отець Ярослава Мудрого. 978 року, перемігши свого брата Ярополка, зайняв Київський великокнязівський престол. Провів адміністративну реформу в Київській Русі, зробивши її державою із міцною системою влади на місцях. Дбав про розвиток Києва, зокрема, побудував міську фортецю, т.зв. "Місто Володимира". Великі заслуги князя у релігійній сфері. Так, у 988 році Володимир Великий запровадив у Київській Русі християнство, зробивши його державною релігією, що сприяло зближенню з Візантією, а згодом і з іншими країнами Європи. Після ухвалення нової віри князь Володимир збудував перший у Києві кам'яний храм - Десятинну церкву Різдва Богородиці (989-996), на яку віддавав десяту частину свого доходу, від чого храм і отримав назву. В ньому Великого князя й поховали. Після смерті Володимир Святославович був канонізований Церквою як рівноапостольний святий.
Ідея спорудження пам'ятника князю Володимиру виникла серед міської громадськості ще на початку ХІХ століття. Кошти на нього збирали не один рік. Перший проєкт було створено у 1835 році. Бронзову фігуру відлили 1847 року в Санкт-Петербурзі, чавунні плити п'єдесталу виготовили 1851 року на Лученському заводі Калузького повіту коштом купця Новікова. Урочиста церемонія відкриття монумента князю Володимиру відбулася 28 вересня / 10 жовтня 1853 року (дата 30 вересня, що з'явилася в ході реконструкції 1953 року, вказана помилково).
Монумент велично височіє на 70-метровій горі. З Володимирського узвозу його силует сприймається ще динамічніше й у виразному ракурсі чітко вимальовується на тлі неба.
Бронзову 4,4-метрову скульптуру князя Володимира встановлено на 8-гранному 16-метровому чавунному постаменті у вигляді каплички у псевдовізантійському стилі та 5-ступінчастому стилобаті з чавунних плит. Загальна висота пам'ятника – 20,4 м. Володимира Святославовича зобразили у парадному князівському плащі. У правій руці правитель тримає хрест, у лівій - шапку. Його обличчя сповнене почуттям переживання урочистості - хрещення киян. Хрест є опорою для фігури та відіграє важливу роль у її композиційній рівновазі. Водночас це символ християнської віри як опори Великого князя у його державній політиці. На лицьовій стороні постаменту вміщено бронзовий барельєф із багатофігурною композицією - сценою хрещення. У верхній частині постаменту – медальйони, гірлянди, декоративні прикраси у вигляді плетіння, герб Києва із зображенням архангела Михаїла, зірка та хрест ордена святого Володимира. На протилежному боці – напис із датою спорудження. На стилобаті накладними літерами вказано авторів пам'ятника, дату його відкриття та реставрації, місце та дату виготовлення.
Наприкінці XIX століття парк на Володимирській гірці сформувався приблизно у нинішньому вигляді. Вже тоді влада міста хотіла якось «оживити» монумент Хрестителя Русі. Так, п'єдестал деякий час фарбували у білий колір, газовими пальниками намагалися підсвітити пам'ятник. 1895 року київський благодійник Семен Могилевцев пожертвував кошти на організацію електропідсвічування хреста, яке відновили у роки Незалежної України.
Цікаво, що ідею створення пам'ятника святому заперечували найвищі представники Церкви. Зокрема, Київський митрополит Філарет (Амфітеатров) був проти встановлення «ідола» борцю з ідолопоклонством, що, на його думку, виглядало блюзнірством. У результаті було знайдено компромісне рішення – того ж 1853 року було затверджено проєкт будівництва Володимирського собору.
Адреса: вулиця Трьохсвятительська, 4.
Вид з оглядового майданчика біля підніжжя пам'ятника
Реставрація пам'ятника у 2013 році
