Київський міст, що сполучає лівий і правий береги Дніпра, улюблений киянами - "Міст закоханих" та ще приблизно півсотні мостів у колишньому Радянському Союзі завдячують появі академіку Євгену Патону (1870-1953).
Народився майбутній професор у французькому місті Ніцца у сім'ї російського консула. Замість кар'єри на дипломатичній службі він вибрав інший шлях - з юнацтва його тягла технічна наука. Патон закінчив Політехнічний інститут у німецькому Дрездені. Після повернення, закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в Петербурзі. Дуже швидко Євген Оскарович заявив про себе як про самобутнього конструктора мостів із нестандартними методами вирішення найважчих інженерних завдань. 1904 року Євген Патон прибув до Києва, який став для нього рідним до кінця життя. Тут він читав лекції у Київському політехнічному інституті до 1939 року, де виховав плеяду випускників-мостобудівників та став найулюбленішим професором студентів. 1929 року Патона обрали членом академії наук Української РСР. Тоді він дуже зацікавився новою галуззю науки – електрозварюванням. У 1934 році став директором новоствореного Інституту електрозварювання. Одним із перших результатів став революційний винахід – автоматичне швидке зварювання під флюсом. У 1941 році професор їде на Урал, щоб налагодити виробництво броні, необхідне для виробництва танків. У 1942 році виходить танк Т-34, повністю створений за технологією Патона – деталі танка не заклепувалися, а зварювалися, що було зроблено вперше у світі. В 1943 році Євген Оскарович був удостоєний звання Героя Соціальної Праці. За своє життя написав близько 350 наукових праць. Помер винахідник 12 серпня 1953 року та був похований на Байковому цвинтарі.
Пам'ятник Євгену Патону встановлено на площі зі зворотного боку головного корпусу Київського Політехнічного Інституту. Його відкрили 21 червня 2002 року. Місце розташування не випадкове, адже поруч знаходиться аудиторія №2, де Євген Оскарович заснував першу в нашій країні кафедру мостів.
Монумент є бронзовою фігурою академіка, встановленою на гранітний постамент. На його лицьовій частині, під ім'ям наведено слова вченого: «З надією дивлюся я на нашу талановиту молодь...». На бічній грані міститься напис подяки від студентів та викладачів КПІ. На самій скульптурі автор залишив своє прізвище, ініціали та рік створення.
До речі, неподалік нього стоїть екземпляр танка, про який згадувалося вище.
Автор: скульптор А. Скобліков
Адреса: проспект Перемоги, 37.
