Лютеранська кірха святої Катерини в Києві розташована в центрі міста, неподалік будівлі Адміністрації Президента і за кілька кроків від знаменитого київського особняка – «Будинок вдови, що плаче».
На початку зазначимо, що німецькі колоністи стали масово селитися в Києві з 1766 року, чому сприяла Російська імператриця Катерина II, яка до того була німецькою принцесою. Тут переселенці прагнули не забувати своєї мови, культури, традицій та віри – Лютеранства. Першу церкву чи кірху київські лютерани збудували 1795 року на вулиці Спаській на Подолі. Храм був виконаний з дерева, а тому не переніс масштабної пожежі, що сталася на Подолі 1811 року. Ділянку під нову кірху міська влада виділила на околиці Липок і через рік тут з'явилася нова кірха. Згодом лютеранська громада збільшувалася, і виникла потреба більшого за розмірами храму. У короткий термін староста церкви генерал-лейтенант Отто Фрейман із помічниками зібрали по всій імперії на будівництво понад 5 тисяч рублів сріблом.
Проєкт кірхи святої Катерини розробив архітектор Іван Штром, який був лютеранином за віросповіданням. Також у будівництві взяв участь київський архітектор Павло Шлейфер. Церква була збудована на кам'яному фундаменті колишнього дерев'яного храму лютеран. Роботи над кірхою, оформленою у стилі готики та псевдоготики завершили у 1857 році. Її освятили 4/16 серпня. Історики того часу позитивно відгукувалися про зовнішній вигляд кірхи, зокрема, відзначалися її витонченість та особлива світлість. До речі, вулицю, на якій розташувалася Катерининська кірха, почали називати Лютеранською. Пізніше на вулиці було збудовано німецьку школу, реорганізовану у 1897 році на чоловіче реальне училище святої Катерини, а також двоповерховий кам'яний будинок бідних Євангелічного благодійного товариства. Садиба з особняком пастора не збереглася.
Звернімо увагу на одну особливість - головний фасад споруди звернений на північний схід, що суперечить релігійним канонам, за якими має бути розташований на захід, проте відповідає містобудівним вимогам.
Закрили кірху після громадянської війни. У 1930-х роках її використовували як клуб войовничих атеїстів. Після реконструкції у 1970-х роках тут влаштували виставковий зал та розташували дирекцію Музею народної архітектури та побуту України. Лише 1988 року лютерани знову отримали свій храм.
Через нецільове використання інтер'єр кірхи змінився до невпізнання. Початковий вид інтер'єрів втрачено, знищено й чудовий орган, виготовлений у 1850-х роках у німецькому Кельні.
Будівля кірхи св. Катерини одно-, двоповерхова, у плані прямокутна, з центрально розташованими широкими ризалітами з боку головного фасаду та вівтарної частини. У центрі симетричної композиції фасаду — портал з великим дверним отвором та напівциркульним завершенням, висота якого становить майже половину висоти всієї споруди. У центрі фасаду — традиційне кругле вікно-розетка, вставлене в лаконічний квадрат із ліпними головками херувимів у кутах — єдиної скульптурної прикраси будівлі. Завершує ризаліт невисока баштка, яка в архітектурі лютеранських храмів зазвичай перекривалася високим дахом зі шпилем, але тут стояв лише хрест. Наріжні частини фасадів підкреслені невисокими цегляними баштками, декорованими фільонками. На вітражах кирхи зображено небесну покровительку святу Катерину Олександрійську, засновника Лютеранства Мартіна Лютера.
У світлому і майже нічим не прикрашеному приміщенні церкви привертає особливу увагу розкрита книга на підставці та напис на криваво-червоному склі – це куточок пам'яті членів лютеранської громади, які загинули насильницькою смертю за радянської влади. До книги пам'яті вписано близько 60 імен мучеників за віру.
У 2011 році ліворуч від входу до храму встановили скульптуру під назвою «Скорботний ангел». Її відкриття присвятили 70-річчю депортації німців із України.
Конфесія: Німецька євангелічно-лютеранська церква.
Адреса: вулиця Лютеранська, 22
З використанням матеріалів сайту pamyatky.kiev.ua
Вигляд з вулиці Круглоуніверситетської
