Готичний будинок Ікскюль-Гільденбанда на вулиці Шовковична 19 – зразок оригінального архітектурного рішення прибуткового житлового будинку на рубежі XIX-XX століть.
Ікскюль-Гільденбанди
Ікскуль-Гільденбандт - балтійський німецький баронський рід, що сягає корінням у XII століття. В 1648 році грамотою шведської королеви генерал-комісар Естляндії (регіон на території сучасної Естонії) А. Ікскюль та його нащадки отримали баронський титул з прізвищем Ікскюль фон Гільденбанд. Його підтвердили 1868 року рішенням Державної ради Російської імперії.
Будинок належав Володимиру Ікскюль-Гільденбанду - полковнику, що служив у Київському арсеналі, гласному Міської думи, члену міської управи.
Історія
З 1830-х років садиба належала генералу П. Костянтиновичу - учаснику російсько-французької війни 1812 року, згодом командира Київського артилерійського гарнізону. У 1870-х роках частини садиби, що відійшли у спадок його родичам, купила баронеса С. Ікскюль-Гільденбанд. В 1897 році садибу успадкував її син барон Василій Ікскюль-Гільденбанд. Він продав частину садиби, де новий власник збудував знаменитий нині «Шоколадний будиночок». А на іншій частині в 1901-1902 роках барон збудував прибутковий будинок за проєктом інженера Миколи Вишневського.
У 1912-18 роках змінилося чотири власники будинку: купець В. Меснянкін, дворянка М. Новаковська, купець Г. Бобер та княгиня Я. Любомирська.
1919 року більшовики націоналізували будинок. Пізніше його квартири перепланували на комунальні. У роки Другої світової війни будівля горіла і потім була відновлена. На початку 2000-х років будинок капітально відремонтували, внаслідок чого йому було повернено первісний вигляд.
Архітектура
Будівля триповерхова з підвалом, цегляна, Г-подібна в плані, двосекційна (складається з лицьової та дворової секцій). На кожному поверсі було по дві квартири: п'яти-, шести- та семикімнатні з кухнями, частина з яких здавались в оренду.
У садибі були дві стайні, два сараї з кімнатами для кучерів. У підвалі - дві пральні, одна кімната для швейцара і одна для кучера. На кожну квартиру припадали окремі льохи та склад для дров. Парадні приміщення опалювали сім теракотових камінів. З вестибюля бічні двері вели до проїзду, куди подавали екіпаж.
Будинок оформлений у стилі неоготика. Його парадний фасад рясно оздоблено різноманітним декором, через що нагадує казковий «пряничний будиночок». Для його прикраси архітектор залучив майже всі характерні для готичного стилю елементи: гострокінцеві башточки (спочатку споруду прикрашали шість малих і одна велика вежа, а 2000 року з них залишилася тільки одна), підвісні колони з квітковими капітелями, аркбутани та стрілчасті й напівкруглі вікна та запозичений з англійської готики портал парадного під'їзду. Цегляний декор доповнюють ліпні декоративні деталі. Оформлені в готичному стилі інтер'єри вестибюля та сходової клітини прикрашають ліплення на стінах та стелях, ковані огорожі сходових майданчиків.
Варто сказати, що всі елементи неоготичного стилю цього будинку були не тільки декоративною окрасою і навіть не даниною модному на той час захопленню неоготикою, а повинні були підкреслювати високе становище власника будинку.
Відомі жителі
З 1940-го і до середини липня 1941 року в будинку проживав Микола Бажан (1904-83) – поет, перекладач, вчений, заслужений діяч науки Української РСР, заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР, народний поет Узбецької РСР, голова Спілки письменників України, головний редактор Української Радянської Енциклопедії. У 1940 році вийшли три його поетичні збірки: «Ямби» та дві книги «Вибраних віршів».
Також у цьому будинку проживав Павло Першин (1891-1970) – професор, директор інституту економіки АН УРСР.
Фото будинку Ікскюль-Гільденбанда:
Над парадним входом у будинок розміщено герб дворянського роду Ікскюль-Гільденбандів із зображенням корон, левів, зброї.
Будинок Ікскюль-Гільденбанда на мапі:
