Петро Буйко (1895-1943) - акушер-гінеколог, професор, доктор медичних наук. У 1922 році закінчив Київський медичний інститут, з 1933 року - директор Київського інституту Охматдит. Його наукові роботи присвячені питанням профілактики та терапії розривів промежини під час пологів, а також лікуванню міхурово-піхвових свищів. Під час німецько-радянської війни брав участь у партизанському русі, організував медичну службу радянського партизанського руху на Фастівщині. Заживо спалений нацистами в с. Ярошівка Київської області. Герой Радянського Союзу (посмертно). На його честь названо вулицю в Голосіївському районі столиці.
У 1936-1941 роках професор проживав у будинку №21/12 на сучасній вулиці Лютеранській. Меморіальну дошку Петру Буйку встановлено на фасаді будинку з боку вулиці Банкової, навпроти будівлі Офісу Президента.
