Бронзову меморіальну дошку Олександру та Олексію Глаголєвому встановлено на фасаді корпусу № 5 Києво-Могилянської академії. Тут 2 червня 1901 року у сім'ї Олександра Глаголєва народився син Олексій. Пам'ятний знак створено з ініціативи директора видавництва "Дух та літера" Костянтина Сігова та київської громадськості. Відкриття дошки відбулося 30 січня 2002 року та присвячене 100-річчю від дня народження Олексія Глаголєва.
Олександр Глаголєв (1872-1937) - київський священник та вчений-богослов. Зі ступенем кандидата богослов'я закінчив Київську духовну академію; пізніше отримав ступінь магістра. З 1899 р. викладав в Академії на кафедрі давньоєврейської мови та біблійної археології. Знав 18 давніх та нових мов. Мав високий авторитет серед колег-викладачів, які у 1907 р. обрали його ректором навчального закладу. Однак Синод не призначив його, оскільки цю посаду мав обіймати священнослужитель з ченців, а отець Олександр був одруженим. У 1905 р. Олександр Глаголєв перешкоджав єврейському погрому у Києві. У 1903 р. Олександра Олександровича висвячують на священика і визначають місцем його служіння церкву Миколи Доброго на Подолі. У 1934 р., після закриття храму, продовжив служіння у церкві Миколи Набережного. Батюшка був другом сім'ї Булгакових. У 1913 р. він повінчав Михайла Булгакова та його першу дружину Тетяну. До речі, протоієрей Олександр став прообразом отця Олександра з роману Булгакова «Біла гвардія». У 1931 р. був взятий під варту за звинуваченням у причетності до «Істинно-православної церкви», півроку провів у в'язниці на Лук'янівці. 1937-го знову його знову затримано за звинуваченням у зв'язках з «фашистською організацією церковників». Через деяки час Олександр Глаголєв помер у Лук'янівській в'язниці. Похований у спільній могилі на Лук'янівському цвинтарі. У 2019 році Українська Православна Церква канонізувала отця Олександра у лику святих.
Олексій Глаголєв (1901-1972) - київський священик. Освіту здобув у Київських третій гімназії, духовній академії та педагогічному інституті. У 1932 р. заарештований за звинуваченням у контрреволюційної діяльності, але невдовзі його звільнили за відсутністю доказів. Надалі йому довелося працювати різноробом. У 1941 р., після початку Великої Вітчизняної війни, став священиком і служив у Київській церкві святого Іоана Воїна при Покровському храмі на Подолі. Під час німецької окупації Києва брав участь у порятунку євреїв — вкривав їх у себе вдома, яким йому слугував церковний напівпідвал, а також у будинках, що належали до Покровської церкви, а також видавав їм довідки про хрещення. При цьому Глаголєви дуже ризикували – за приховування євреїв їх могли розстріляти. Попри небезпеку вони продовжували свою добру справу. У 1943 р. о. Олексій служив у церкві прп. Агапіта Печерського Покровського монастиря. Того ж року був схоплений окупаційною владою, двічі побитий і разом із сином висланий до Німеччини, але зміг втікти. Після закінчення війни Олексій Глаголєв був кліриком Покровської церкви до її закриття в 1960-му, потім переведений у Хрестовоздвиженську церкву, а пізніше - у Флорівський монастир, останні п'ять років життя служив у Покровській церкві на Солом'янці. Наприкінці життя дуже хворів, йому зробили шість операцій. Помер у 1972 р. У 1992 р. Єрусалимський ін-т Яд Вашем надав звання Праведників народів світу о. Олексію Глаголєву, його дружині Тетяні, їх доньці Магдалині та сину Миколі (2001 р.).
Автори: І. Григор'єв, С. Кординська.
Адреса: вулиця Волоська, 8/5.
