Василь Липківський (1864–1937) — провідник національно-визвольного руху в церковному житті України, борець за автокефалію Українського Православ'я, перший очільник заснованої у 1921 р. Української Автокефальної Православної Церкви, митрополит Київський і всієї України. У 1905-1919 рр. – настоятель Покровської церкви на Солом’янці, у 1919–1927 рр. - останній настоятель та доглядач Софії Київської. Останні роки життя митрополит Василь мешкав на Солом’янці – біля Покровської церкви, а потім у хатинці в Олександрівській слобідці, де попри складні життєві обставини продовжував працювати, зокрема, писав «Історію Української церкви». Будинок належав родині Бирюліних і розташовувався на тодішній вулиці Дачній, 8. 22 жовтня 1937 року у цьому будинку Василя Липківського заарештували, потому посадили до Лук‘янівської в’язниці, де розстріляли 27 листопада 1937 року.
Будинок Бирюліних у 1970-х роках знесли разом з сусідніми приватними садибами, а згодом тут звели нові дев’ятиповерхівки. За допомогою старих карт, аерофотографуванню та зіставленню із сучасними картами дослідникам вдалося виявити точне місце будинку і воно виявилося не забудованим.
Саме на цьому місці встановили пам’ятник митрополиту Василю Липківському. Його відкриття відбулося 14 вересня 2024 року. Освятив монумент митрополит Олександр Драбинко з духовенством Православної Церкви України.
Адреса: вулиця Григорія Кочура, 4.
Освячення та відкриття пам'ятника:
