Валерій Лобановський (1939–2002) – футболіст, тренер, Герой України.
Як футболіст грав за київське «Динамо», одеський «Чорноморець», донецький «Шахтар» та збірну СРСР; ставав чемпіоном СРСР та володарем Кубка СРСР. Як головний тренер працював у дніпропетровському «Дніпрі», київському «Динамо», збірних СРСР, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту та України. Під його керівництвом «Динамо» виграло вісім чемпіонатів СРСР, два Кубки володарів Кубків європейських країн та Суперкубок УЄФА, п'ять чемпіонатів України та три Кубки України; радянська збірна виборола друге місце на чемпіонаті Європи та третє місце на Олімпіаді. УЄФА включила його до списку десяти найбільших тренерів європейського футболу.
Іменем легендарного тренера названо один зі столичних проспектів, домашній стадіон ФК «Динамо», біля якого 2003 року було відкрито пам'ятник.
Валерій Васильович помер 13 травня 2002 року. 16 травня його поховали на Байковому кладовищі (ділянка № 52а). У річницю смерті на могилі видатного киянина відкрили пам’ятник.
Надгробок на могилі Валерія Лобановського прикрашає колонада, що нагадує вхідну архітектурну групу стадіону «Динамо», де нанесено напис російською мовою «Ми живі доти, доки про нас пам'ятають». Фігура футболіста та тренера виконана у повний зріст. Біля підніжжя монумента можна побачити золотистий клиновий листок. Це нагадування про т.зв. «сухий лист». Так у футболі називається удар, яким гол у ворота влітає безпосередньо з кутового. Назву він отримав за тонкість, закрученість і складність польоту м'яча. Його винахідником був саме Валерій Лобановський, який прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м'ячі з кутових.
Адреса: вулиця Байкова, 6.
