Тетяна Маркус (1921–1943) – героїня київського підпілля в роки Другої Світової війни. Із захопленням Кишинева румунами (1941 р.) повернулася до Києва, де з перших днів окупації міста почала брати активну участь у підпільній діяльності. Вона була зв'язковою підпільного міськкому та членом диверсійно-винищувальної групи, неодноразово брала участь в актах проти гітлерівців. За час своєї діяльності Тетяна Маркус знищила кілька десятків німецьких солдатів та офіцерів. 22 серпня 1942 року її було схоплено береговою охороною Вермахту під час спроби переправитися через Дніпро. Протягом 5 місяців гестапо піддавало її жорстоким тортурам, але вона нікого не видала. 29 січня 1943 року Тетяна Маркус була розстріляна. 2006 року, за особисту мужність та героїчну самопожертву, стійкість духу у боротьбі з фашистськими загарбниками, їй посмертно було присвоєно Звання Герой України. До речі, Тетяна Маркус – єдина жінка, яка отримала це звання за участь у війні.
Пам'ятник Тетяні Маркус у Бабиному Яру було відкрито 1 грудня 2009 року. Ініціатор створення пам'ятника - Ілля Левітас - з 1956 року, понад пів століття, вимагав увічнення імені дівчини. Своє ім'я на пам'ятнику І. Левітас увічнювати не став, а напис на підніжжі зазначає: «За ініціативи Єврейської конфедерації України та фонду Пам'ять Бабиного Яру». Монумент створено скульптором В. Медведєвим, архітектором Є. Костіним коштом приватних осіб. Пам'ятник Тетяні Маркус виконаний з бронзи і є фігурою дівчини, зі стиснутими кулаками біля колючого дроту. П'єдестал виконаний із сірого граніту.
Адреса: перетин вулиць Олени Теліги та Дорогожицької.
