Замкова гора вважається однією з трьох гір на яких був заснований Київ. Вона розташована між Старокиївською горою, Андріївським узвозом, Воздвиженкою та Подолом, і є залишком високого берега Дніпра, що на 70 м підноситься над нижнім містом.
Маючи форму природного укріплення, зокрема, круті схили та подібні до фортечних ровів довколишні яри, Замкова гора віддавна слугувала місцем проживання людини. Згідно з археологічними дослідженнями, вона була освоєна наприкінці 3 тис. до н. е.: тут знайдено залишки поселень трипільської культури, виявлено поселення зарубинецької культури. За поширеною версією, саме тут розташувалося городище полянського князя Кия – одного із засновників міста. За іншою версією, на Замковій горі оселився молодший брат Кия Хорив, від якого вона здобула назву Хоривиця. Розкопки довели існування тут городища 6–13 ст. Життя на горі не припинялося до 17 ст., вона була заселена переважно ремісниками.
За доби Великого князівства Литовського з метою більш ефективного захисту Києва від Золотої Орди київський князь Володимир Ольгердович в кінці 14 ст. спорудив замок із великою кількістю адміністративних, житлових і складських споруд, трьома православними церквами та костелом. У монетному дворі на території фортеці карбувалася перша українська монета. Цікавим було сполучення замку з «навколишнім світом». Так, на Поділ потрапляли через Воєводську браму, а у Верхнє місто – Драбською брамою, що поблизу гори Дитинка, з якою вона з'єднувалася перекидним містком.
Замок вперше згадується у літописах 1416 р. як неприступний для військ ординського правителя Едигея. У 1416 і 1482 рр. замок брали в облогу кримські татари. Після ліквідації 1471 р. Київського князівства тут була резиденція київських воєвод, зокрема, Костянтина Острозького, Станіслава Жолкевського, Адама Кисіля та ін. Щодо назви «Замкова гора», то місцевість так вперше названо в описі Київського замку у 1552 р. За свідченнями 1594 р., дерев’яний замок був покинутий і майже згнив, а 1651 р. його спалили козаки Богдана Хмельницького як осердя і символ польського панування. Згодом місцевість використовувалася переважно під сільськогосподарські потреби. У першій половині 19 ст. на горі було влаштовано цвинтар, побудовано Троїцьку церкву, оранжерею та ін. Цвинтар із церквою ліквідували за радянської доби.
З 1972 р. Замкова гора є частиною парку-музею «Стародавній Київ» та археологічним заповідником. 1983 р. її сполучили з Андріївським узвозом 65-метровими сходами, і з того часу це місце є однією з популярних міських туристичних пам’яток.
Хрест на братській могилі вояків Армії УНР доби Директорії, загиблих у 1919 р. під час боїв за Київ. Встановлено на південному схилі у 1998 р.
