Якщо спускатися на Поділ вигнутим і крутим Володимирським узвозом, то перед очима відкривається чудова панорама подільських споруд. На початку вулиці Петра Сагайдачного, навпроти нижньої станції Київського фунікулера, стоїть церква Різдва Христового. Це одна з візитівок Поштової площі та усього Подолу. Храм відомий насамперед як «Шевченкова церква», він також цікавий давньою, складною і драматичною історією.
Від Київської Русі до першого кам'яного храму
Церква Різдва Христового на Поштовій площі була першою значною спорудою, якою відкривався собою Поділ з боку Дніпра. Споруда розміщувалася на головній вулиці Подолу, яка являла собою продовження дороги з Києво-Печерської Лаври.
Храм у цьому районі стояв, ймовірно, ще за Київського князя Володимира Великого (980-1015), де зупинялися київські князі перед переправою на протилежний бік річки.
Перша документована згадка про церкву на Поштовій площі датується 1543 роком. У ті часи вона була дерев'яною, кілька разів руйнувалася і відновлювалася. У 1564 році на її місці заклали новий храм. На плані 1695 року він зображений як дерев'яна однокупольна споруда. Після пожежі на початку XVIII століття церкву відновили 1717 року. До 1743 року церковна будівля занепала, проте через брак коштів її відбудували лише через сорок років. Але і цей храм простояв недовго. У 1805 році, через незадовільний стан і з міркувань безпеки, його розібрали.
Церква - витвір майстра київського класицизму
На місці розібраного храму почалося зведення нового, цього разу цегляного. Проєкт склав міський архітектор Андрій Меленський.
Андрій Меленський (1766-1833) увійшов в історію київської архітектури як видатний інтерпретатор класичного стилю. Серед його значних робіт у Києві храм Миколи Доброго (не зберігся), Воскресенська церква, будинок ігумені та дзвіниця Флорівського монастиря, церква-ротонда святого Миколая на Аскольдовій могилі, Воздвиженська церква в Кожум'яках, пам'ятник Магдебурзькому праву.
Будівництво почалося 1808 року під особистим керівництвом автора проєкту. Уже 1809 року було зведено стіни і перекрито на зиму тимчасовим дахом, а на початок 1811-го - була готова дзвіниця, на яку повісили частину дзвонів. Катастрофічна пожежа 9 липня 1811 року, що знищила практично весь Поділ, призупинила будівництво. Сам храм від вогню не постраждав, згоріли тільки деякі дерев'яні предмети, залишені поза церквою, серед яких старий іконостас. Парафіяни, що розорилися, вже не могли як раніше жертвувати, і будівельні роботи сповільнилися. Кладка купола завершилася лише 1813 року. У лютому 1814 року новозбудовану церкву Різдва Христового освятив митрополит Київський Серапіон (Александровський; +1824).
У 1825 році було завершено роботи зі створення для споруди двох фронтонів із колонами. У 1837-1841 роках коштом церковного старости купця 2-ї гільдії Сергія Терехова прибудували теплий північний боковий вівтар в ім'я преподобного Сергія Радонезького. У 189З році спроєктували калорифер у головному об'ємі, голландську піч у вівтарі та нову огорожу з металу і цегли, замість старої дерев'яної. У 1900-01 роках провели зовнішній ремонт із позолотою куполів і хреста, фарбуванням даху і стін.
Починаючи з 1911 року, почали оновлення головного об'єму. У вівтарі встановили новий мідний із позолотою та емаллю престол із рельєфним зображенням Тайної Вечері. Іконостас був перезолочений і розділений на дві частини - у головній частині храму залишився 3-ярусний, а другу частину перенесли в Сергіївський приділ. Новий розпис інтер'єру виконали київські іконописці брати Кохно. Найбільш значним було зображення Христа в оточенні символічних зображень чотирьох євангелістів у вівтарі на горньому місці. Освячення оновленого храму відбулося 26 березня 1911 року.
Архітектура та оздоблення храму
Як зазначалося вище, Андрій Маленський був палким шанувальником класицизму, тому у всіх його спорудах видно стрункі колони, витончені ротонди і напівкруглі арки, властиві цьому архітектурному стилю.
Церква Різдва за його проєктом являла собою в плані восьмигранник, до якого зі східного боку прилягала напівкругла абсида, а із західного - прямокутна в плані дзвіниця. З південного і північного боків будівлю прикрашали чотириколонні портики на високому стилобаті. Головний об'єм споруди перекривався восьмикутним у плані зімкнутим склепінням, апсида - конхою. Над склепінням невелика восьмикутна баня з вікнами. Дзвіниця - двоярусна; її другий ярус являв собою ротонду з восьми колон іонійського ордеру попарно з'єднаних простінками. Дзвіниця завершується напівсферичним куполом із високим шпилем.
В дореволюційний час головними святинями храму були наступні.Навпроти лівого криласу висів пишний, вкритий срібною ризою старовинний образ святого Миколая Чудотворця. У центральній частині вівтаря на узвишші лежала плащаниця із зображенням Ісуса Христа 1543 року.
«Шевченкова церква»: тут відспівували Великого Кобзаря
Поруч із церковним подвір'ям розташовувалася будівля поштової станції, де зупинявся Тарас Шевченко - у серпні 1859 року він звідси вирушив до Петербурга.
Наступного разу Кобзар опинився на цьому місці через два роки, але вже за зовсім інших обставин. 6-7 (18-19) травня 1861 року в церкві Різдва на Подолі встановили труну з прахом поета, яку перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. Панахиду за поетом при чисельному зібранні киян відслужив благочинний церков Подолу протоієрей Петро Лебединцев і настоятель храму священник Йосип Желтоножський. Після цього в народі храм стали називати Шевченковою церквою.
На оновленій площі храму не місце
Площу навколо церкви поступово забудовували, і на початку 1930-х років це був густонаселений житловий квартал. У той час почалося будівництво наскрізної автомагістралі до Поштової площі. Для цього її було необхідно реконструювати і звільнити місце за рахунок знесення кварталу з церквою.
У 1935 році храм Різдва Христового закрили. Деякий час приміщення використовували як гуртожиток. Наступного року його варварськи знищили разом із багатьма іншими пам'ятками української історії та архітектури.
Прямокутна ділянка, де колись стояла церква, була пусткою, хоча майже всі будинки, які хотіли знести на початку 30-х років, пережили суворі воєнні роки, а зруйнували їх лише під час реконструкції Поштової площі в 1970-ті роки. Невдовзі на місці знищеного храму відкрили літнє кафе «Бережок».
Відродження святині
На початку 1990-х років там, де колись височіла церква, встановили пам'ятний знак і розбили невеликий сквер. У 1997-му встановили металеву альтанку, виклавши бруківкою умовний контур храму.
У 2002-2005 роках храм Різдва Христового відбудували як визначну пам'ятку, пов'язану з Тарасом Шевченком. Замовником виступила Київська міська влада. Проєктні роботи виконали Юрій Лосицький та Олена Мірошниченко. Для відтворення було обрано вигляд будівлі за первісним проєктом Андрія Меленського, без теплої прибудови.
У різдвяні дні 2005 року храм освятив патріарх Київський Філарет (Денисенко) у присутності Президента Віктора Ющенка та Київського міського голови Олександра Омельченка.
У шевченківські свята в церкві служиться панахида за Великим Кобзарем. Всередині експонується посмертна гіпсова маска Кобзаря. На фасаді відновленої споруди встановлено пам'ятну дошку із зображенням Тараса Шевченка. Її відкриття відбулося 21 травня 2004 року - у 190-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка, і присвячене річниці перепоховання тіла поета.
***
Відтворення храму Різдва Христового на Поштовій площі повернуло Києву чудову пам'ятку архітектури та історії - «Шевченкову церкву» і збагатило панораму Подолу.
Конфесія: Православна Церква України.
Адреса: вулиця Петра Сагайдачного, 2.
