«Святиня вітчизняного Єрусалима» - такими словами під 945-м роком «Повість минулих літ» сповіщає про перший відомий православний храм древнього Києва – Іллінську церкву на Подолі. Милуючись київськими краєвидами, її ще здалеку впізнають по великій золотій бані, яка, ніби дорогоцінний покажчик, позначає одне з найдавніших святих місць Української столиці.
945-го року Київ із Візантією уклали нову угоду. Саме про цю подію і йдеться в літописі, де згадується про київську Свято-Іллінську церкву і те, що християни-русичі присягалися в ній, в той час, як князь із язичниками — біля ідола Перуна. Дерев’яною чи кам’яною була давньоруська церква, сказати важко. На жаль, про подальшу долю святині теж немає відомостей. Напевно, за віки тут змінилося кілька церков. Про одну з них згадують документи від 1632 року. А шістдесят років по тому на кошти киянина Петра Гудими збудували кам’яний храм, який стоїть і донині. Композиція плану церкви аналогічна українським тридільним дерев'яним церквам і складається з бабинця, нави й вівтаря. Ушкоджений пожежею 1718 року, храм був оновлений у 1755-му. Вважають, що саме тоді на подвір’ї церкви звели ще кілька нових кам’яних споруд. З північного боку до храму прибудували церкву на честь Усікновення глави пророка Іоана Предтечі. Проти західних дверей церкви святого Іллі з’явилася брама храмового подвір’я, виконана як тріумфальна арка з бічними колонами. Трохи на північ від брами поставили двоповерхову дзвіницю з наметом у псевдоруському стилі. У другій половині XVIII ст. на північній та західній межах церковного подвір’я будують одноповерхові кам’яні корпуси. Північний правив за гуртожиток для слухачів розташованої поряд Києво-Могилянської Академії.
Під час ремонту храму після пожежі, що сталася на Подолі 1811 року, до західного та південного входів прибудували кам’яні притвори. Західний має трикутний фронтон с мозаїчною іконою святого Іллі та колони, поставлені по боках головної стіни. Більшу частину розписів в інтер’єрі церкви, що збереглися донині, виконано також після пожежі 1811 року. Залишки попереднього розпису збереглися лише у вівтарній частині храму.
Після встановлення в Україні совєтської влади Іллінську церкву закрили й довгий час використовували як склад. Не кращою була доля споруд, які разом із храмом становили єдиний архітектурний ансамбль. Так, зокрема, дзвіницю та корпуси використовували під житло, внаслідок чого тут відбулося чимало перебудов, не сумісних зі старовинним виглядом цих приміщень. Справжнім чудом стало те, що 1960 року, в епоху гонінь на віру, у Свято-Іллінській церкві відновили богослужіння. В 1992 році замість втраченого старовинного іконостасу встановили новий.
Конфесія: Українська Православна Церква
Адреса: вулиця Почайнинська, 2.
За матеріалами книги «Святині нашої землі»
