Аннозачатіївська церква є складовою ансамблю споруд Дальніх печер Києво-Печерської Лаври. Вона розташована біля павільйону дерев'яної галереї, що веде до Ближніх печер, і над входом до самих Дальніх печер.
З середини 11 століття на цьому місці стояла дерев'яна церква, яку деякі дослідники вважають першим наземним храмом монастиря. У 1679 році на пожертви киянина Олександра Новицького побудували нову церкву. Нижня її частина була кам'яною, верхня – дерев'яною. З церкви був проритий вхід до печер. Через численні зсуви ґрунту храм часто ремонтували, стіни укріплювали. Проте на початку 19 століттях у стінах утворилися глибокі тріщини, і тоді вирішили збудувати нову церкву. Автором проєкту був архітектор Олександр Якушкін, в чернецтві ієромонах Арсеній. 9 грудня 1811 року новозбудований Аннозачатіївський храм освятив митрополит Серапіон (Александровський). Інтер'єр церкви сюжетним та орнаментальним живописом розписав київський художник Іван Квятковський – вони майже не збереглися. Бронзові посріблені оклади для престолу та жертовника виконав київський ювелір Федір Коробка. У 2000-х роках храм реставрували – по завершенні робіт, у жовтні 2010 році, його освятив Митрополит Володимир (Сабодан).
Аннозачатіївська церква одноярусна, цегляна, побілена, у прямокутна в основі розміром 29,8 х 8,7 метра, з півкруглою апсидою на сході. ЇЇ вінчає шатрова баня на восьмигранному підбаннику з позолоченими маківкою та хрестом. Архітектурне вирішення і мистецьке оздоблення церкви мають культурно-історичну цінність.
Престоьне свято: 22 грудня.
Адреса: вулиця Лаврська, 15.
