Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві - один з найвідоміших і найстаріших православних монастирі та визначна пам'ятка історії та культури України.
Монастирський комплекс розташований на верхній терасі Володимирської гірки в середмісті. За доби середньовіччя ця місцевість являла собою відокремлену від міста ізольовану гору. Заснування тут нового Михайлівського монастиря зафіксована в літописах під 1108 роком, коли князь Святополк-Михаїл Ізяславич заклав храм в ім'я архістратига Михаїла. У зв'язку з освяченням 1113 року він згадується у документах Золотоверхим. Собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки». Щодо самого монастиря, то у давньоруську добу він був родовою усипальнею князів Ізяславичів.
Після монгольської навали у 13 столітті та набігів кримських татар у 15-му поступово зникли кілька церков, проте Михайлівський монастир уцілів. У 14-15 століттях у ньому велися відновлювальні роботи. Значення Михайлівського монастиря зростає на початку 17 століття, коли він став резиденцією київських митрополитів. Арабський мандрівник і церковний діяч Павло Алеппський, який відвідав Київ 1654 року, описав у своїх записках розкішну, величну й вишукану церкву, збудовану з каміння і вапна. Інші монастирські споруди були дерев'яні. Найважливіші зміни в архітектурі Михайлівського Золотоверхого монастиря відбулися у 18 столітті, коли він став одним з найбагатших у Києві та забудовувався цегляними спорудами. У 1713-15 роках поруч із собор звели цегляну трапезну з церквою Іоанна Богослова – це єдина дореволюційна монастирська споруда, що збереглася до наших днів, і до того ж єдиний в Києві храм з ґонтовим дахом. У 1716-1720 роках на місці дерев'яної збудували триярусну цегляну дзвіницю, яка була однією з найбільших в Україні на той час. У 1855–1856 роках у корпусі настоятеля збудовано церкву святого Миколая. У 1886 році відкрили нову безплатну школу церковного співу, учнів якої забезпечували одягом, житлом, харчами. В монастирській бібліотеці, яка обслуговувала також мирян, налічувалося 4200 книжок, у т. ч. 300 стародруків, 746 рукописів. Відомою святинею Михайлівського Золотоверхого собору були мощі святої Варвари, які з середини 20 століття зберігаються у Володимирському соборі.
1918 рік
За радянського часу монастирський комплекс використовувався різними установами, деякі споруди були пристосовані під гуртожитки. Згідно проєкту, обраного у 1934 році, на місці Михайлівського Золотоверхого монастиря та сусідній території мали побудувати Урядовий квартал. Тому у 1934-36 роках розібрали дзвіницю, більшу частину муру з Економічною брамою, споруди господарського подвір'я та ін., а у 1937 році – підірвали Михайлівський собор. Проте проєкт Урядового кварталу повністю не було втілено, і на території зруйнованого собору влаштували спортмайданчики.
Руїни після підриву. 1937 рік.
З проголошенням незалежності справа відбудови ансамблю монастиря набула загальнодержавного пріоритету. Відбудовчі роботи здійснили у 1997-1999 роках. Відновлений Михайлівський собор урочисто освятили на День Києва 2000 року. Нині він є головним храмом Православної Церкви України. З 2021 року на території монастиря розміщено Митрополичий дім — резиденцію Предстоятеля ПЦУ. На території діє Київська православна богословська академія.
Відроджений монастирський ансамбль символізує духовне відродження українського народу та має велике містобудівне значення; його включено до Державного реєстру національно-культурного надбання.
Цікаво. У давнину на храмове свято біля монастирської огорожі щорічно відбувався відомий михайлівський торг, на якому продавали глиняний і дерев'яний посуд, іграшки, солодощі тощо. Особливого розквіту торг набув у 17—18 століттях.
Конфесія: Православна Церква України
Адреса: Трьохсвятительська, 4-8.
Економічна брама монастиря та меморіальна дошка Миколі Макаренку
Розпис на стіні першого ярусу дзвіниці
Архістратиг Михаїл з ангельськими силами
Трапезна з церквою Іоана Богослова
Водосвятний киворій святого Миколая
Пам'ятник Ісусу Христу "Моління про чашу"
Хрест в пам'ять ректорів, професорів, викладачів та студентів Київської духовної академії
Меморіальна дошка на честь Олеся Гончара
Меморіальна дошка митрополиту Даниїлу Чокалюку
Меморіальна дошка Марселю Тірі
Меморіальна дошка Івану Козловському
Пам'ятник жертвам за віру
Митрополичий дім – резиденція Предстоятеля ПЦУ
За матеріалами pamyatky.kiev.ua
Архівні фото з сайту uk.wikipedia.org
