Маєток Лібермана по вулиці Банкова 2 — яскравий зразок забудови колишнього аристократичного району Липки у самому середмісті Києва.
Історія садиби розпочалася у 1878 році, коли до Києва приїхав генерал Федір Трепов. Для зведення будинку він запросив одного з найкращих архітекторів, а саме Володимира Ніколаєва. Коли за кілька років Трепов помер, маєток перейшов у володіння одного з його синів, який з сім’єю оселився у напівпідвальному приміщенні, а верхній поверх здавав в оренду. Згодом, отримавши високу посаду генерал-губернатора, Трепов молодший виставив будинок на продаж. Власником розкішної садиби став Симха Ліберман – син знатного цукрового підприємця та купця.
На той час новий власник будівлі входив до десятки найбагатших людей Києва, не в останню чергу завдяки тому, що батько Іцхак Ліберман залишив йому у спадок 100 тисяч рублів сріблом. Згодом, отримавши почесне звання купця першої гільдії, Симха Ліберман вирішив цю будівлю перебудувати згідно із новим статусом та потребами своєї родини. За допомогою щодо реконструкції будинку Ліберман знову звернувся до зодчого Ніколаєва. Саме тоді внесли багато змін, які збереглися і до нині. До споруди добудували ліве крило, обновили парадні сходи та фасади. Після оздоблення маєтку мармуром та гранітом він набув вигляду справжнього палацу. Згідно з проєктом будинок був поділений на дві частини – в одній розташовувалися приміщення для бізнесу, а в іншій - для житла, зокрема, дитячі кімнати, спальня, вітальня і кабінет. Володіючи трьома цукровими заводами, Ліберман мав можливість оформити інтер'єри дійсно по-королівськи. До нашого часу збереглися чудові стелі та ліпнина, сходи з ініціалами власника латинськими літерами та багато іншого. В основу оформлення кожної кімнати була покладена не лише практичність, але й вимоги всіх домочадців. Уже тоді тут було парове опалювання, до того ж закладене прямо в стіни. У той час, коли багато хто мав можливість купатися в гарячій воді тільки на свята, Лібермани приймали ванну будь-коли. Ще одна особливість помешкання - це пишно оздоблені кахляні груби, з яких збереглися сімнадцять. Симха Ліберман був людиною релігійною, тому невіддільною частиною інтер'єру стали юдейські символи та знаки на ліпнині стін, стель та печей. Серед матеріалів для створення такого інтер'єру були використані позолота, кольорові метали та коштовне каміння. У будинку була також власна молитовня.
Найбільшою загадкою маєтку до цього дня залишається розсувна стеля на другому поверсі. Це приміщення використовувалося для ритуальних потреб під час святкування восени юдейського свята Суккот. За обрядом юдеї мали жити тиждень у шатрі й милуватися зоряним небом. Як розповідають нинішні господарі будівлі розсувний дах виявили випадково, коли він обвалилася під час однієї з нарад. На сьогодні стеля зроблена наглухо і не розсувається.
У 1917 році Симха Ліберман помер і будинок перейшов у власність трьом дітям покійного, але того ж року маєток зайняла контррозвідка штабу Київського військового округу. У 1930-х роках тут містилася дитяча консультація Охматдиту.
З 1953 року до сьогодні маєток є штаб-квартирою спілки письменників України. Саме у цьому будинку розпочала свою публічну діяльність когорта відомих українських письменників, серед яких Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний та багато інших.
1 січня 2025 року будівля постраждала внаслідок падіння уламків російського БПЛА.
