Садиба по вулиці Бульварно-Кудрявська 27, відома як особняк барона Штейнгеля, є цікавим зразком міської забудови кінця ХІХ — початку ХХ століття та пам’яткою архітектури (охоронний No889).
Історія
Ділянка, на якій згодом був зведений особняк, з 1872 року належала княгині С. Кудашевій. За 5 років садибу з двоповерховим цегляним особняком, парком та допоміжними спорудами придбав Рудольф Штейнгель (1841—1892) — барон, інженер шляхів сполучення, розробник теорії вітряних двигунів для сільських маєтків. У 1877-1879 роках на замовлення нового власника було здійснено чолову добудову до особняка.
У 1901 році садибу придбав лікар Михайло Лапинський (1862—1926) — професор Київського університету, завідувач кафедри неврології та психотерапії. В будинку він заснував фізіотерапевтичний санаторій (водолікування, світлолікування, електротерапія) на 75 ліжок, в якому впровадив метод гідравлічного масажу. Водосанаторій діяв до 1919 року. Серед відомих пацієнтів, зокрема, був письменник Михайло Коцюбинський.
З 1920-х років садибу займали різні медичні заклади, з 1927-го — Київський науково-дослідний психоневрологічний інститут. Під час Другої світової війни тут містився госпіталь, потім — санаторій. З 1952 року функціонував Український науково-дослідний інститут ортопедії та травматології, з 1965-го — Київський науково-дослідний інститут ортопедії. У 1976—1981 роках найстарішу частину особняка зруйновали, натомість звели новий значний об'єм інституту ортопедії. З 1991 року у садибі діє Український науково-дослідний інститут травматології і ортопедії.
Архітектура
Особняк двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підвалом, ґанком, під’їздом і терасою. В обробці фасадів використано елементи англійської готики: характерні абриси віконних та дверних прорізів, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам'яного балконного огородження, маскарон у вигляді лев'ячої голови, консоль для скульптури та ін. Південно-західне наріжжя будинку завершує декоративна вежа, на якій за давнім лицарським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані грати вітражованої лоджії мають закомпоновані у візерунку ініціали власників, зокрема — «R.S» (Рудольф Штейнгель). Інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс. Художнє ліплення стель і стін відзначається ретельністю опрацювання деталей. Збереглись унікальні витвори ужиткового мистецтва: облицьовані поліхромними кахлями та різьбленим білим мармуром вишукані каміни, дерев'яні панелі, чавунне литво і кований метал огородження парадних сходів тощо. Збереглися рештки колись впорядкованого пейзажного парку.
Відомі мешканці
Окрім самого барона в будинку мешкав його син Федір Штейнгель (1870—1946) — громадсько-політичний і культурний діяч, член І Державної думи, посол Української Держави в Берліні. На початку 1920-х років в особняку проживав Валентин Гаккебуш (1881—1931) — психіатр, доктор медицини, професор, один з організаторів Київського науково-дослідного Психоневрологічного інституту, головний лікар Київської психіатричної лікарні.
За матеріалами pamyatky.kiev.ua
