Будинок по вулиці Архітектора Городецького 13 є цікавим зразком торговельно-промислової споруди, розташованої серед житлової забудови з суто комерційною метою: надати можливість придбання меблів мешканцям щойно споруджених будинків.
Фірма Йосифа Кімаєра
На фасаді дому можна побачити дату «1884». Проте це не є роком зведення споруди, а датою початку діяльності провідного фабриканта вишуканих австрійських меблів в Києві, адже в цьому будинку знаходилася резиденція фабрики Йосифа Кімаєра.
З другої половини XIX століття законодавцем мод у меблевій справі була Австрійська столиця Відень. Попит на австрійські меблі поширювався по всій Європі. Тож не дивно, що в Києві австрійці фактично монополізували меблевий ринок. Серед кількох підприємців у цій галузі точилося гостре суперництво, але зрештою першість виборов австрійський підданий Йосиф Кімаєр. На його київській фабриці працювало близько ста робітників. Готові вироби одразу виставляли на продаж у фірмовому магазині. До речі для у виробництві меблів Кімаєр використовував українській дуб, тоді як інші породи завозив з різних країн. Товари, що пропонувала фірма охоче купували як приватні, так і корпоративні замовники. Меблі з його клеймом можна було побачити у Політехнічному інституті, провідних банках, кращих готелях. Тільки за 1897 рік компанія облаштувала за спецзамовленнями сто багатих квартир Одеси, Варшави та інших міст. До речі, значна частина меблів і столярних виробів фірми Й. Кімаєра і досі служить за призначенням, зокрема, в будинку Національного банку України, спорудженому у 1902-1905 роках.
Історія будинку
Будинок споруджений за участю архітекторів Владислава Городецького та Мартіна Клуга. Ділянка мала складну в плані конфігурацію, поширювалася вглиб кварталу, сягаючи Ольгинської та Інститутської вулиць, і була щільно забудована переважно виробничими спорудами. Поруч, у будинку на розі в Інститутської та Ольгинської, жив сам власник меблевої фірми.
У період між громадянською і 2-ю світовою війнами в будинку містилися різні заклади й підприємства, зокрема, Київська 8-ма взуттєва фабрика. У вересні 1941 року будинок згорів. Металеві конструкції зазнали таких руйнувань і пошкоджень, що відновленню не підлягали. Під час відбудови, здійсненої наприкінці 1940-х років збережено тільки головний фасад (зі зменшенням виносу еркера і втратою в ньому бічних вікон), периметр зовнішніх стін та поверхи флігельного будинку. Решту споруд розібрали на цеглу. Але якою б складною не була доля будинку, проте ми й досі можемо милуватися красою його фасаду, у стінах якого сьогодні розміщується Міністерство юстиції України.
Архітектура
Будинок чотириповерховий, цегляний, у плані близький до квадрата зі стороною 32 м. Після відбудови центром композиції об'ємно-просторової структури стало внутрішнє світлове подвір'я, на зразок ренесансних, але перекрите скляним світловим ліхтарем на металевому каркасі. Фасад виконаний в неоренесансних формах з укрупненими деталями. Простінки між великими вікнами першого й другого поверхів оздоблено рустованими лопатками, третього і четвертого — колонами корінфського ордера. У капітелях вміщено ліпні голови бога торгівлі Меркурія; «Жезли Меркурія» прикрашають замки над вікнами четвертого поверху; в тимпані фронтону, що увінчує центральну частину фасаду, містяться скульптурні зображення, зокрема, й Меркурія. На фронтоні вміщено дату «1884». Ліворуч по фасаду — брама проїзду на внутрішнє подвір'я; збереглися залишки її первісного металевого оздоблення. Праворуч по фасаду — вхід до проміжного вестибюля станції метро «Хрещатик».
Будинок є пам'яткою містобудування та архітектури (Охоронний No41-Кв).
