Споруда за адресою Голосіївський проспект 22 має типологічну цінність – це один з небагатьох уцілілих будинків історичної забудови колишнього робітничого передмістя Києва — Деміївки. Вона увійшла до складу міста в 1918, на неї не поширювалися обмеження щодо проживання євреїв, тому чисельність єврейського населення до революції тут була досить велика.
Історія
1870 року купець 2-ї гільдії Іцко-Янкель Баришпольський почав клопотатися про спорудження у власній садибі на Деміївці юдейської молитовної школи. Молитовню (синагогу) було відкрито у 1878 році. Фундатор подарував будинок єврейській громаді. Відтоді споруда неодноразово реконструювалася, її призначення змінювалося. Будинок використовувався як культове приміщення та як єврейський навчальний заклад. У 1921 році тут зареєстровано три громади: «Бет-Мідраш-Гагодол», «Лоймде-Мішнаєт» і «Бокер».
У 1925 році громади закрили, будинок передали під районний клуб кустарів-одинаків Деміївки «Емес» («Правда»). 1926 року розроблено проєкт і здійснено реконструкцію споруди під Деміївський районний робітничий клуб з переплануванням внутрішнього об'єму і надбудовою тильної частини. З 1928 року тут містився Будинок культури залізничників ім. М. Фрунзе; з 1978 — Будинок культури й техніки автотранспортників ім. М. Фрунзе. На початку 1980-х років з тильного боку зведено триповерхову прибудову господарського призначення. Тепер тут розміщується Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району.
Архітектура
Будівля первісно була двоповерховою, в 1920-х роках надбудовано третій поверх; цегляна, побілена, в плані прямокутна; дах чотирисхилий, критий бляхою. План старої частини будинку має чітке функціональне розмежування: ліворуч (у західній частині) — зала для глядачів заввишки у три поверхи, праворуч — вестибюль, фоє (перший поверх), приміщення з коридорною системою планування (верхні поверхи). Архітектуру нижніх поверхів вирішено в цегляному стилі, надбудованого третього поверху — в стилі модерн. Ярусність фасадів підкреслено горизонталями міжповерхових карнизів і різним за характером стрічковим обрамленням вікон. Під карнизом другого поверху проходить зубчастий фриз із замковими каменями над віконними прорізами. Нижній поверх оздоблено поясом прямокутних підвіконних фільонок і сітчастого діагонального орнаменту з цегли.
